казки про реальне

У вівторок в нього з’явилась висока температура, слабкість. Нічого надзвичайного, ГРИП, скільки разів вже траплялось подібне. Клята осіння мокра погода.
В четвер йому стало дуже зле. Від ГРИПу такого не повинно бути, ніколи не було, просто не буває. Якого біса? Дільничий порадив терміново лягти у стаціонар.
В п’ятницю він вже лежав в лікарні.
В суботу йому почало гіршати, стан катастрофічно гіршав і ніхто не міг зрозуміти чому і що відбувається. За день його вже підключали до якихось апаратів, батьки терміново почали шукати всі можливі і неможливі контакти і спеців у Києві, а на лікування щодня йшло більше 2000 тисяч гривень...
Все марно
В четвер він помер. Від пневмонії. Увійшов у історію - став чи то четвертим чи п’ятим у області, хто помер від пневмонії за час цієї епідемії ГРИПу. Раптово, буквально за тиждень після якогось там ГРИПу, який геть не був ГРИПом.

Він мав одружуватись, вже навіть визначились з датою. ВІн... Я його майже не знав, хоч ми разом п’ять років провчились на заочному в Європейському універі. Зате його і його батьків знала моя мати - той самий дільничий терапевт, яка радила покласти його в лікарню. Тоді вона навіть подумати не могла, що все так може скінчитись. Адже все починалось як типовий ГРИП. І за її словами, ніхто точно не знає, від чого він помер. Буквально за 3-4 дні...

Я бачу, що вона налякана. Ніхто не може бути певний - ГРИП то чи щось більше. Нема ніяких ознак і ніяк не можна визначити щось наперед. Ти або житимеш, або помреш за тиждень.
І сумно, хай його я майже не знав. І страшо, і просто дурнуватий стан...

А він був таки непоганий хлопчина... Хай я його не знав. А скількох я ще не знаю... А скількох знаю?

В житті постійно якісь дикі приколи трапляються. Іноді великі, іноді маненькі, але без них нікуди. От черговий.
Ото в  понеділок прийшла мені на електронну скриньку світла ідея написати про мобільний інтернет. Нещодавно з’явився в мене мобільний модемчик від Київстару. А оскільки ми по понеділкам верстаємо газету (починаємо зранкі і аж до ранку вівторка))), то вирішив відкласти десь до 2 години ночі, коли буду більш вільним....
От якраз 1.30 зникає в редакції і у всьому кварталі світло. За півгодини воно відновлюється. Але вже без інтернету. Його нам поставляє контора на першому поверсі. І коли зникає світло надовго, там вирубаються серваки. А хто ж їх вмикатиме о другій ночі? Редактор собі додому спати до ранку поїхав. А в нас своєї роботи огого з верстальницею.
От і згадав я про той мобільний інтернет))) За двадцять хвилин сидів вже в редакції з інтернетом. Роботи то - збігати додому і принести модемчик. Підключення 5 хвилин і сиди-радуйся))) До сьомої ранку, коли з’явився нет робочий, то нас таки добряче виручило)))
Щоправда додому я потрапив вже десь о другій дня)

І ше по поводу мобільного інтернету) Вроді писав щось про це. Завжди любив десь подорожувати, тому й обрав собі професію журналіста. Щоб можна було їздити і писати про це. Навіть собі ноут замість стаціонарника взяв. Дуже зручно - все є - ноутбук, фотік, диктофон... От тіки інтернету не було. Мусив був я десь там лазити, шукати клюби... І от, зовсім недавно, вирішив я і цю проблему. Отримав той самий мобільний інтернет-модемчик від Київсатру. Кстать, зручна штука. Тіки дорогувато))) От думаю, тер я ващє мобільний журналіст. Круть.
Але от кудись їздити я поки перестав... Ех, нема в житті щастя)))

Відео знімалось в рамках проекту "Журнал за 24 години"

Ага, і ми теж в Житомирі працюємо. Жить же за шось треба)))



Такий борд висить у нас в Житомирі. Рекламує житомирську щотижневу газету
ось цю - http://zt.20minut.ua/
За чутками, місцева "Батьківщина" на вухах стоїть)))

Половина пятого ранку. Редакція "журналу за 24 години" працює. Моя робота в основному закінчилась. Героя обкладинки з мене не виходить поки і, мабуть, не вийде.
Фото години фоткаються з великою періодичністю. Аби розважитись, фоткаю маленькі фотосторі.
Ось результат цього експерименту в комюніті 24godyny_ideas

Зате з мене вийшов нічогенький бомж)))

Цікавий факт про Житомирську пресу
У 18 газетах, що виходять в місті працюють 17 діючих журналістів. Щодо 18 газет - я стіко не бачив, але цілком може бути. В  нас є різні газети, типу медичної Пульс-Норми, яка майже не продається, а в основному поширюється серед медиків. Щодо 17 діючих журналістів, мабуть сюди порахували і декого з редакторів тих видань. Аби не геть сумно виглядало))) Кстать, з тих 17 троє працюють у нас (мало канєш, але...)
От про який рівень регіональної преси можна говорити???

Плюс виявляється, що в Житомирі офіційно зареєстровано і працює 60 (ага, шістдесят) діючих редакцій. Я такого навіть не уявляю. Кстать, дані привела начальник управління преси та інформації нашої облдержадміністрації.

Я вже мовчу, скіко в нас тих газет зареєстровано ващє. Пару сотень, не менше)))

Завжди вважав Житомир такою собі глухоманню і провінцією. Щось на кшталт болта - життя тихе, спокійне, розмірене. Нічого особливого. І щось організувати в місті, підбити нарід - задачка ще та. В нас нема ні турклубу нормального і туристичного руху. Те саме і з фотографією - глухо. Журналістика - те саме. Спорту в місті теж враження що не існує. Перелік можна продовжити...
І головне ж, що є в Житомирі і туристи і талановиті фотографи, журналісти і спорстмени. І роблять щось і успіхи нічогенькі. І можна було б такого навротити, що ухххх!!! Алє нє.
А потім зрозумів, що тупо немає єдності і одноосібність, егоїзм та пофігізм - то "наше всьо". Кожен намагається зробити шот для себе, причому щоб про це не дізнався інший, щоб навіть не думав пхатись. І щось робити для загалу за просто так? - та ви що, криза, нашо воно мені? В кожного ж - непомірні амбіції. Ітд ітп. А плюс до того ще якась лічна неприязнь на основі якихось дурних заморочок виникає. Така собі сільска санта барбара.
Це якісь рудименти совка - типу що за нього все має вирішити хтось (в минулому - влада) і нічо робити не тре. А поодинці щось путнього зробити ніхто не може - не дужає. За теперішніх умов, навіть якщо зіьрати якесь коло - і то не факт що щось буде.
І доки народ не зрозуміє, що тре якось власні амбіції трохи прикручувати і розуміти вигоду від співпраці - доки в цій країні ніфіга не буде.
Хоча в Житомирі останнім часом ситуація. З’явився фотоклуб, активізувались туристи. Спортсмени поки десь у підпіллі. Ну а про журналістів дипломатично промовчу)))

Ну і тре якось розвинути цю тему мо...

ЖЖ лихоманить. Пишу то про одне, то зовсім про інше. Якщо що - сорі)

досить спіроно, особливо - той пафос і апломб публіки і ведучої в кінці при нагородженні. Але дійсність завжди набагато жорстокіша.

Мабуть, навіяно відомою фоткою Кевіна Картера "Голод в Судані"

«Останнья Барикадя» вирішила додати трохи адреналіну особам, що вважають себе «поетами» і провести їх „природній відбір”. Адже останнім часом творчий процес в Україні став аж занадто занудним, а кількість творчих людей, які чомусь вважають себе «поетами», зросла неймовірно.

 

Тож цих «поетів» під конвоєм вивезть в один із обласних центрів України (надійні джерела повідомили, що це буде саме Житомир), де їх ретельно зв’яжуть і скинуті у зв’язаному вигляді з мосту. Перед своїм останнім стрибком кожний «поет» матиме змогу прочитати один прощальний вірш. Цей перформенс називатиметься ніжно і з любов’ю: «Скинь поета з мосту!»

 

( Подробиці зачисток )

... плюс якісь невеликі коментарі...

Однокласники
Не знаю прямий лінк на акаунт. Зареєстрований там як "Сергій Роздум" (Україна, Житомир). Думаю, за потреби знайти - не проблема.
Найменше користуюсь - реєструвався щоб спілкуватись з певним колом друзів, але згодом більшість з них переїхала на Вконтакт. Зараз заходжу лише якщо прийде якесь повідомлення чи з кимось із друзів переписуюсь (і то - дуже рідко). Людей не шукаю, фото не переглядаю і не коменчу, новини не читаю, на групи не заходжу. Але най собі буде
( Плюс ще ЖЖ, твіттер, фейсбук і таке інше) )

Цими вихідними їду у Франківськ на туристичний форум «Пізнаємо Україну». Плануються як обговорення так і екскурсії Дністровського каньйону, сплав Дністром, верхова їзда, турніри та туристичні ігри  тощо. Має бути цікаво.

Українським географічним товариством, Всеукраїнською спілкою краєзнавців, географічним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка за участю Державної служби туризму і курортів за підтримки Всеукраїнського благодійного фонду Україна — Свята Родина» у районі одного з семи природних чудес України — Дністровського каньйону, на базі відпочинку «Перлина Придністров’я» (с. Михальче Городенківського району Івано-Франківської області) з нагоди Всесвітнього та Всеукраїнського дня туризму проводиться Всеукраїнський туристичний форум «Пізнаємо Україну».

Більше інформації тут

 

Чомусь раптово накрилась картка КомпактФлеш у фотоапараті. На компі не відкривається і пише, що диск не відформатовано. Типу - поки не відформатуєш, не зайдеш. А фотоапарат видає червноим, що кард ерор і відмовляється з нею працювати ващє. Ото попав - картка забита фотками, які я ще не скидав. І шо можна зробити???

сподобалось)

"Будьте здоровы, живите богато, насколько позволит Вам Ваша зарплата. А если зарплата Вам жить не позволит, ну что ж, не живите, никто не неволит"

оптимістично)))

Сьогодні з самого ранку в двері дзвонять, відчиняю - троє дядьків, кажуть, з газконтори. Мол, пустіть перевірити техніку безпеки і як там що у вас з газом. Глобальна перевірка всіх, а на наступному тижні будуть перевіряти сам будинок і газ відріжуть.
Перевірив посвідчення ( виглядала трійця підозріло), нарешті допетрав, що нас вони від газу відключати не збираються і дєнєг не вимагають (а то мало лі). Пустив.
Виявилось все навіть дуже пристойно.
Газівники оглянули плиту, порекомендували поміняти резиновий шланг, що йде від вентиля до плити (виявляється його гарантійний термін - рік і він може запросто лопнути, а хата - вилетіти в повітря). Побризкали на той же шланг і вентиль якоюсь рідиною - виявилось що в хаті є витік газу (хай і не значний поки, але є ж мля!!!) Поматюкались (про себе і тихенько), що через шкаф поруч нізя той вентиль розкрутити і герметизувати. Все таки його герметизували. Кстать, шланг тоже нічогенько так травить, порадили поки не поміняєм закривати постійно вентиль. Все інше вроді в порядку.
На прощання лижили книжечку по типу медкнижки газової системи - із записом, що вони були, що перевіряли і які проблеми виявили - шоб наступного разу можна було бачити ситуацію (типу медичної карти))))
Навіть грошей за то не взяли -типу  всьо заради нашої безпеки...

Це, звісно, правильно і круто, але я про такі обходи перший раз чую...
Невже усі ці вибухи будинків нарешті шот дали якісь результат???

Ніби всі вже чули, що з 14 жовтня міняють міжміські і міжнародні телефонні коди. Там вісімку міняють на нолік, а перший номер з коду забирають (більш детально - можна пошукати в неті, кому цікаво)))

Кароч, відсилаю в Київстар запит, як буде здійснюватись перехід. Там відписують, мол, для зручності клієнтів і бла-бла-бла- "Можливість набирати номери двома способами – старим і новим, буде підтримуватися щонайменше упродовж МІСЯЦЯ з моменту переходу"

Тут виникає ще питання - в мене більше 300 контактів в записній книжці, мені тер тре буде їх всі вручну переписати чи як? Відсилаю сьогодні другий запит з цим питанням. Одразу ж повідомляють, що вони це питання надішлють технічним службам і мені завтра пришлють відповідь. Але за декулька годин приходить відповідь, мол, нє, ніякої автоматизації не планується, але  «Київстар» впродовж КІЛЬКХ МІСЯЦІВ зберігатиме можливість набору в старому форматі.

Апіратівно вони рішили праблємку. Думаю, всі оператори дійдуть до того ж, якщо вже не дійшли.

от є щодо цього ідейко)))
Певний, що всім просто буде ліньки переписувати номери, якщо це необов’язково хоча б поки що. Тому логічно б було потім зробити цю послугу (підтримку старих номерів на мобільному) формально платною (ну там символічно пару гривень, які знімають автоматично при замовленні). Враховуючи кількість лінтяїв - вона може мати попит)

Тре спробувати)

Мене проперло, щоправда сирувато і кінцівка злита. але шота в тому є)))

Для тих, хто вперше у своєму житті прийшов першого вересня до школи і щойно лише почув свій дійсно перший дзвоник, ця подія міцно врізається у пам’ять і лишає свій незабутній емоційний слід. Звісно, решту 11 перших дзвінків, які лише чекають на першачків у майбутньому, ще міцніше закріплять цей ефект і додадуть до нього більшу гамму емоцій та почуттів. Але такого тотального впливу на життя і психіку вони вже не матимуть. Просто наочна дія чергового шкільного постулату – „повторение – мать учения”.

Зате, по завершенню школи, свято першого дзвоника може стати саме тою ниточкою, яка зв’язуватиме кожного  із його безтурботним минулим. А для різних посадовців міст і областей – ще й з майбутнім – майбутнім цих самих міст і областей, як би то пафосно не звучало.

Мабуть, саме тому міські і обласні голови, їх заступники, керівники різних відомств і управлінь ранок 1 вересня зустрічають в школах, вітаючи першокласників, їх батьків, учнів і вчителів із цим надзвичайним святом і переконуючи, що все в них буде добре. Так би мовити і себе показати і народ у скрутну хвилину підтримати. Справа ж бо – благородна....


Кароч, вітаю... 

Їздити фіг зна кудись по фестам і проспати фест під Житомиром - оце фігня)))
Саботаж - перша спроба влаштувати щось вартісно-фестивальне в Житомирі, яка навіть вроді успішно відбулась цими вихідними. І я туди не втрапив. В суботу піднялась температура і почувався я геть хріново. Мабуть то через нерви, бо в неділю я прокинувся лише о 17... Проспав майже 19 годин... Давненько зі мною такого не траплялось...

йой, хочу нормальний комп з нормальним монітором. Бо на нотіку обробляти фото - то ж жужас((((
Подивився на робочому компі фото з Меджибожу - всі темні, хоча на нотіку нормально виглядали. От що за... капець

Меджибіж - невеличке містечко за 35 кілометрів від Хмельницького. Розташоване на берегах Південного Бугу і його притоки - Бужка. Відомий Меджибіж своєю фортецею. Думаю, нема сенсу тут багато про це писати - вся інфа і про селище є в неті. (ну хоча б отут)



Вперше я потрапив сюди в травні під час екскурсії Гільдії Мандрівників замками України. Ми якраз повертались з Хотина і по дорозі годинки на три заїхали до Меджибожу. Вірніш, до його фортеці. Часу якраз вистачило, аби всю її облазити, троха пофотать і зрозуміти як же тут гарно.

А от повноцінно полазити самим містечком вдалось лише нещодавно, відвідуючи фестиваль "Стародавній Меджибіж 2009". Щоправда пробув я там лише один день, але оскільки був на ногах вже о 5.30 ранку, побачити і нафоткать вдалось багато чого)))

Тож із самого ранку вирушаю фотать схід сонця. Воно якраз зі сторони замку з’являється. Яка там в цей час краса - фортечні мури, перші сонячні промінчики, луки, залиті росою і зеленню, річка і густий туман над всім цим... ммм, смакота. Але про це потім. Зараз - про містечко.

( Більше фото і тексту )